українська

720by157-218-Content-Image-ECCAM-banner

«Кожен заслуговує на ще один день»

Ніл Хауві

Цей рік буде іншим ти кажеш сам собі першого січня. Кожного ранку ти прокидаєшся з болем. Ти йдеш до лікаря. Вона каже, що треба пройти обстеження. Ти чекаєш десять днів, потім, за день до того як вийти на роботу післ різдвяної відпустки, ти знову йдеш до лікаря, боячись що в тебе щось знайдуть. Вже через 5 хвилин обстеження, тобі кажуть що в тебе велика пухлина. Тепер ти по-справжньому наляканий.

Отак і почався для мене січень 2014 року. В день мого народження, через тиждень після обстеження, я ліг у лікарню і мені зробили велику операцію. На слідуючий тиждень, коли повернулися результати біопсії, мені повідомили, що в мене рак кишечнику третього ступеню. Шість наступних місяців я проходив курс хіміотерапії, три дні – в лікарні, 10 днів відпочинку, і знову в лікарню – 12 разів.
За цей час я зрозумів, як мені пощастило, – мене підтримувала дружина, сім’я і друзі. Враховуючи те, що я був за 2200 км від мого рідного міста, в країні, мовою якої я не розмовляю, це було надзвичайно важливо.

У квітні, під час лікування я дивився Лондонський марафон і вирішив, що якщо я оговтаюся від цього епізоду в моєму житті, я бігтиму на цьому марафоні наступного року, 26 квітня 2015. Дивлячись на те, що я зовсім не тренувався останні сім років, це було б викликом і для мене здорового. Хіміотерапія не зовсім приємна і спочатку ці марафонські плани помагали залишатися позитивним і думати про майбутнє. Я говорив з друзями і вони підтримували мене, говорили, що це гідна ціль,  і разом ми почали планувати мою участь у марафоні як спосіб посприяти благодійним організаціям, таким як EuropaColon, які допомагають хворим на рак кишечнику.

Наприкінці серпня, після хіміотерапії, результати аналізів показали що раку в мене немає, і можна починати повертатися до нормального життя. Я почав знову працювати після семимісячної хвороби. Я почав бігати, що на початку означало тільки 5 хвилин і дуже повільно (я майже не відчував ніг)  поступово збільшуючи відстань і швидкість. Я також почав збір коштів для благодійних організацій, для підтримки тих, кому не так пощастило, як мені.

До грудня я провів багато благодійних акцій: вікторини, святкові вечері та обіди з розвагами. Під час цих подій було зібрано декілька тисяч євро для благодійних організацій і  мені було гарантовано місце в лондонському марафоні. Я почав краще бігати і після (майже) завершення напівмарафону в Любляні в жовтні, я мав набагато більші шанси пробігти 21 км.

На мій день народження в 2014 році, у віці 45 років я був у лікарні, готуючись до серйозної операції, з головою, повною страхів за майбутнє. Рівно через рік я біг 15 км, готуючись до марафону у Лондоні.

Життя не завжди легке, і ситуації, які ставлять нас перед важким вибором, можуть трапитися в будь-який момент нашого життя. Нам всім треба бути готовими до цього, залишаючись позитивними і всередині себе і за допомогою родини і друзів. EuropaColon це благодійна організація, яка допомагає страждаючим від раку кишечнику, даючи їм надію на наступний день.

Подивитися чим я займався протягом року можна тут: neil4bc.org.uk або на facebook.com/neil4bc.

Цей текст написано в підтримку Європейського Місяця Колоректального Раку – березень 2015